Теорія і практика інтелектуальної власності
№ 1 / 2018

ISSN (Print) 2308-0361
ISSN (Online) 2519-2744

PDF (Українська)

DOI: https://doi.org/10.33731/12018.155998

Опубліковано                2018-02-27

До питання про характеристику та шляхи розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності в Україні

Олена Кадєтова
здобувач НДІ інтелектуальної власності НАПрН України
Україна

Анотація
У статті досліджується законодавство у сфері інтелектуальної власності через призму положень теорії права та цивілістичної доктрини. Надається обґрунтування, чому відносини у сфері інтелектуальної власності доцільно розглядати як об’єкт цивільно-правового регулювання. Підкреслюється складність викликів, що стоять перед Україною у процесі розбудови національної системи законодавства у сфері інтелектуальної власності. Засвідчується зв’язок між якістю законодавчого регулювання, правозастосування та правовою культурою суспільства в цілому. Доводиться, що законодавство у сфері інтелектуальної власності можна характеризувати через функціональну, горизонтальну та вертикальну структури. До головних джерел законодавства у сфері інтелектуальної власності слід віднести Конституцію України та Цивільний кодекс України. Аналіз положень Угоди про асоціацію України з ЄС дає підстав стверджувати, що Угода також має розглядатися як головний нормативно-правовий акт для сфери інтелектуальної власності. Також пропонується головним джерелом для регулювання статусу окремого об’єкта права інтелектуальної власності визнавати й спеціальні закони у цій сфері. Підкреслюється, що перспективою розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності може бути усунення подвійного рівня регулювання суспільних відносин у цій сфері та прийняття єдиного кодифікованого акту, що матиме комплексний характер.

Ключові слова: інтелектуальна власність, законодавство, джерело права, Угода про асоціацію