Теорія і практика інтелектуальної власності
№ 3 / 2026
ISSN (Print) 2308-0361
ISSN (Online) 2519-2744
PDF (Українська)DOI: https://doi.org/10.33731/tpip.2026.3.1
Подано до журналу 2026-06-21
Прийнято до друку 2026-07-14
Опубліковано 2026-09-10
Концепт інтересу як критерій обмеження права інтелектуальної власності при примусовому ліцензуванні
Катерина Янішевська
кандидатка юридичних наук, доцентка,
доцентка кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства,
Навчально-науковий інститут права,
Сумський державний університет
Суми, Україна
https://orcid.org/0000-0002-3648-5543
Дмитро Мурач
аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства,
Навчально-науковий інститут права,
Сумський державний університет
Суми, Україна
https://orcid.org/0000-0002-4645-1275
Анотація
У статті досліджується концепт інтересу як критерій обмеження права інтелектуальної власності при примусовому ліцензуванні. Установлено, що інститут примусового ліцензування в Україні представлений двома формалізаціями: конституційною (шлях дерогації на підставі ст. ст. 41, 54 і 64 Конституції України) і законною (шлях лімітації за ст. 30(3) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), кожна з яких повинна відповідати «трискладовому тесту» правомірного обмеження прав людини. Доведено, що чинне регулювання не містить чіткого і передбачуваного механізму «справедливого балансування» між інтересами особи й суспільства, оперуючи екстенсіональними визначеннями понять «публічний інтерес», «державний інтерес» і «приватний інтерес», що породжує ризик свавілля та надає інституту переважно декларативного характеру. На основі доктрини юриспруденції інтересів (нім. Interessenjurisprudenz) було запропоновано концепт інтересу для подолання вказаної прогалини, що включає три види інтересу: публічного, тобто спрямованого на підтримання існування держави; приватного — індивіда чи групи індивідів; суспільного — універсального інтересу сукупності індивідів як суспільства.
Ключові слова: право інтелектуальної власності, приватний інтерес, публічний інтерес, суспільний інтерес, воєнний стан, надзвичайний стан, примусове ліцензування
Посилання
Campbell, H., & Marshall, R. (2002). Utilitarianism’s bad breath? A re-evaluation of the public interest justification for planning. Planning Theory, 1(2), 163–187.
https://doi.org/10.1177/147309520200100205
Syam, N., & Abbas, M. (2026). From proposal to compromise: the TRIPS waiver debate and the crisis of WTO decision-making. Global Health, 22, 1-19.
https://doi.org/10.1186/s12992-025-01176-7
Гургула, О. (2019). Примусові ліцензії в Україні: неефективний механізм, час змін якого нарешті настав. Право.UA.
https://pravo.ua/prymusovi-litsenzii-v-ukraini-neefektyvnyi-mekhanizm-chas-zmin-iakoho-nareshti-nastav/
Мурач, Д. В. (2026). Інтерпретація корупції через призму юриспруденції інтересів (Interessenjurisprudenz). Юридичний науковий електронний журнал, 3, 27–33.
https://doi.org/10.32782/2524-0374/2026-3/4
Мурач, Д. В. (2026). Корупційний трикутник інтересів: концептуалізація метазлочину через призму юриспруденції інтересів. Грааль науки, 65, 551–557.
https://doi.org/10.36074/grail-of-science.03.04.2026.061
Штефан, А. (2023). Якість законодавства у сфері авторського права і суміжних прав з позиції принципу правової визначеності. Теорія і практика інтелектуальної власності, 6, 13–22.
https://doi.org/10.33731/62023.293212